Голокост 1941-1945 років. Урок-дослідження.

(2 години за рахунок об'єднання уроку історії  України та всесвітньої історії  11 клас)

Автор: Стасюк Лілія Леонідівна, вчитель історії та правознавства Садової загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  Снігурівської районної ради Миколаївської області

Мета уроку: визначити суть нацистського «нового порядку», встановленого нацистами проти народів Європи; ознайомити з темою Голокосту, як однією із прикладів нелюдяності нацистів; дати оцінку явищу Голокосту та його наслідкам; розвивати учнів уміння і навички самостійної роботи через дослідницький пошук; підвищувати інформаційну грамотність; виховувати почуття толерантності, національної терпимості.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• визначити і пояснити суть нацистського «нового порядку» за його основними ознаками;
• осмислити і оцінити явища Голокосту в Україні та його наслідки;
• висловити своє ставлення до нелюдської політики нацистів по відношенню до окремих народів;
• висловити повагу та почуття толерантності і національної терпимості.

Тип уроку: урок формування нових знань.

Обладнання: політична карта світу, підручники «Всесвітня історія» та «Історія України» (11 клас), матеріали навчально-методичного семінару для вчителів, «Навчання толерантності на  прикладі історії Голокосту», навчально-методичного семінару з історії Голокосту для вчителів середніх навчальних закладів України, книга пам'яті України Миколаївської області том 15, мультимедійне обладнання, презентація «Голокост», фотодокументи.

Основні поняття : «новий порядок», Голокост, концтабір, остарбайтери, колабораціонізм, гетто.

План теми

1. Нацистський «новий порядок» у Європі та Україні.
2. Антисемістська політика нацистської Німеччини до європейського населення.
3. Голокост та його наслідки для України.
4. Наш край в роки нацистської окупації.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Настановчо-мотиваційний етап (5 хв.)

1. Представлення теми та очікуваних результатів уроку.

2. Умотивування навчальної діяльності.

Проблемне завдання уроку:

• в чому суть нацистського нового порядку?
• як нацисти намагалися остаточно вирішити «єврейське питання»?

ІІ. Основний зміст уроку (70 хв.)

1. Нацистський «новий порядок» у Європі та Україні.

1. Довідка вчителя

Починаючи Другу світову війну, країни фашистського блоку прагнули не лише розгромити противника, а встановити «новий (світовий) порядок», який мав триматися на насильстві, смерті, пограбуванні тощо. Мільйони цивільних людей стали жертвами агресора (близько 50 % загальних втрат за роки війни). Більшість населення знищувалася з ідеологічних, расових, політичних та інших причин. Така політика вкрай знецінила людське життя, поставивши населення окупованих територій перед Дилемою: або загинути, або взятися за зброю.

Німецький генеральний план «Ост», згідно з яким був встановлений окупаційний режим, передбачав:

• знищити на окупованих землях 30 млн. осіб;
• виселити протягом 30 років близько 50 млн. поляків, українців, білорусів, литовців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Африки;
• онімечити решту населення, перетворивши його на дешеву ро­бочу силу для 10 млн. німецьких колоністів;
• знищити СРСР як цілісну суверенну державу;
• вжити заходів щодо ліквідації національної культури, серед­ньої і вищої освіти;
• забезпечити скорочення народжуваності на окупованих зем­лях.

Робота з документами

Із розпорядження рейхскомісара України Еріха Коха 24 жовтня 1942 р.

«Закрити всі школи, інститути, у яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на ро­боти до Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи».

Із секретної німецької інструкції щодо України (листопад 1942 р.)

 «1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, парти­зани.

2. «Просвіти» обсервувати.
3. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.
4. Церкви не допустити до згоди.
5. Не долати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення.
6. Суди лише німецькі. Кожен німець — суддя.
7. Хуліганство карати лише тоді, коли воно шкодить німцям».

Завдання

Користуючись документами, охарактеризуйте суть німецького окупаційного режиму в Україні.

Робота з таблицею

Запитання

1. Покажіть на карті зони окупації.
2. Порівняйте адміністративне розчленування України з планом Розенберга. Які відмінності ви помітили? Чому?

2. Робота 3 груп – дослідників (історичні довідки з демонстрацією слайдів)

1-й учень

Окупація країнами-агресорами значних територій в Європі, Азії, Африці супроводжувалась встановленням «нового порядку», основним змістом якого було забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на нещадному терорі й насильстві.

Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. На карті світу з’явились нові держави: Словаччина (1939 р.), Xорватія (1941 р.), Бірма (1944 р.), Індонезія (1945 р.). Але незалежність цих держав була дискредитована співробітництвом з агресорами.

Такі держави, як Австрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція були ліквідовані. У Данії, Норвегії, Бельгії: Голландії, Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.

Колабораціонізм — співробітництво з окупаційною владою урядів, окремих осіб, країн, захоплених фашистською Німеччиною в період Другої світової війни.

2-й учень

Окупаційна політика на території загарбаної Східної Європи та СРСР проводилася згідно з планом «Ост».

Окуповані радянські території були розділені на три частини. Тилові райони німецьких груп армій було передано під управління воєнного командування, а інші підпорядковано «східному міністерству» на чолі з

А. Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати — «Остланд» (При­балтика і більша частина Білорусії) та «Україна». Західноукраїнські землі були приєднані до польського генерал-губернаторства.

Нацисти прагнули створити на завойованих територіях «життєвий простір для німецької нації». Місцеве населення мало бути перетво­рене по суті на рабів, інтелігенція ліквідовувалася. На окуповані території планувалося переселити близько 10 млн. німців. Серед місцевого населення передбачалося залишити близько 14 млн. осіб, решта підлягала знищенню. Одна з перших колоній німецьких пере­селенців була створена в районі Вінниці.

Головними засобами, якими фашисти користувалися в утвер­дженні свого панування, було нацьковування одних націй на інші та фізичне винищення. Такі народи, як цигани та євреї, підлягали повному знищенню.

3-й учень (слайди)

З окупованих територій до Німеччини вивозилося продовольство і сировина, інші матеріальні цінності. Населення окупованих територій спочатку взагалі не отримувало платні за свою працю, потім окупацій­на влада стала наділяти їх мізерними пайками. У жахливих умовах перебували 5,5 млн. радянських військовополонених, 3,5 млн. з них загинуло. За період 1941—1944 рр. з ворожого полону втекло 450 тис. радянських солдатів і офіцерів, хоча значна їх частина була схоплена, а ті, кому пощастило втекти, стали до лав руху Опору різних країн Європи. Жодна армія світу не знала таких масштабів втеч з полону.

Для використання у Німеччині дешевої робочої сили проводилися депортації працездатного населення. Близько 4,9 млн. мешканців окупованих областей СРСР опинилися на чужині в тяжких умовах життя і праці (остарбайтери), з яких 1,4 млн. загинуло в неволі. Усього жертвами окупації стали 10 млн. осіб (3180 тис. осіб в Украї­ні, 1360 тис. осіб у Білорусії). Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини Німеччини.

Важливим елементом у насадженні «нового порядку» були кон­центраційні табори, до яких відправляли всіх невдоволених і тих, кого нацисти вважали небезпечними для свого режиму. На території Європи налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцім. Це були справжні фабрики смерті, де загинули мільйони людей з різних країн.

Робота по формуванню понять :

«новий порядок», Голокост, концтабір, остарбайтери, колабораціонізм, гетто.

Повернення до першого проблемного завдання

• В чому полягає суть нацистського «нового порядку»?

- Схарактеризуйте своє ставлення до нацистської ідеології та німецького «нового порядку» в Україні.

(Відповіді учнів).

2.Історична довідка вчителя

Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., на початку Другої світової війни набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне і систематичне знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву «Голокост» (у перекладі з давньогрецької «усеспалення»). За роки Голокосту загинуло 6 млн. євреїв (в Україні — 1,4 млн). Це складало близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Не існує єдиної точки зору періодизації Голокосту. Одні дослідники вказують, що період тематичного масового знищення тривав протягом 1933—1945, інші — 1941—1945 рр.

1. Робота 4 і 5 груп дослідників з демонстрацією слайдів за планом:

1. Етимологія терміну «Голокост».
2. Характерні риси Голокосту.
3. Періодизація Голокосту.
4. Жертви Голокосту.

4 група

З нападом на СРСР нацисти приступили до «остаточного вирішен­ня єврейського питання». Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн осіб).

За наступаючою німецькою армією рухалися спеціальностворені чотири айнзацгрупи (дві з них, «С» і «Б», діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Уже перші місяці війни позначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символом цього процесу стала трагедія у Бабиному Яру (29—30 вересня 1941 р.). Але методи масових вбивств, які вико­ристовували айнзацгрупи, нацистами були визнані неефективними для «остаточного вирішення єврейського питання». Айнзацгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім та ін.).

У таборах смерті не було бараків для ув’язнених, які існували в концентраційних таборах. Ув’язнених, які прибували на залізничні станції, під приводом приведення себе в порядок направляли в душові. Потім у душові подавався отруйний газ «Циклон В» — і через 5 хви­лин 2 тис. осіб ставали мертвими. Найбільш відпрацьована технологія знищення була в таборі Освенцім, де за добу знищувалося 12 тис. осіб. У таких таборах за роки їх існування загинуло 2,5 млн євреїв.

Створення таборів смерті супроводжувалося масовим знищенням населення гетто. На території СРСР протягом 1941 —1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.

Така політика нацистів не могла не викликати опір з боку єврейсько­го населення. Він був як пасивним (духовний опір, утеча тощо), так і збройним. Перше збройне повстання сталося у Вільнюському гетто. Згодом повстання відбулося у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачіва, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання від­булося у Варшавському гетто (квітень - червень 1943 р.). Лише через три місяці нерівної боротьби воно було придушене, у результаті чого загинуло і було відправлено до таборів смерті 76 тис. осіб.

Близько 25 тис. євреїв брало участь у партизанському русі на те­риторії СРСР, 5 тис. — Франції, 3 тис. — Югославії, 2 тис. — Греції та ін.

5 група

Голокост на території Миколаївщини (робота з документами І розділу книги пам'яті України Миколаївської області том 15).

На початку війни німецькі війська швидко окупували більшість тери­торій України, в тому числі і Миколаївщину. Внутрішнє облаштування оку­пованих територій регламентувалося генеральним планом «Ост», де були викладені основні засади і напрями «східної політики» Гітлера. Відповідно до нього передбачалося знищити або переселити на територію Третього рейху 31 млн мешканців західної частини СРСР і Польщі, серед них - 65% українців, 75% білорусів, 80-85% поляків. На «очищених» землях планува­лося поселити німецьке населення. Міграційно-демографічна політика пе­редбачала заходи від примусових трудових міграцій до планів з «оста­точного вирішення єврейського питання».

Для ізоляції, знищення чи майбутнього використання цивільного на­селення окупованих територій нацисти створили розгалужену систему та­перів, які за своїм призначенням та підпорядкуванням умовно поділялися на:

• концтабори;

виправно-трудові табори і табори примусової праці для євреїв. За суво­рістю режиму утримання ці табори наближалися до концтаборів. Час­тина з них знаходилася безпосередньо в гетто;

• гетто;
• пересильні табори;
• гестапівські тюрми.

На території сучасної Миколаївщини в рамках діяльності СС під керівництвом бригаденфюрера СС Ф. Панцингера з грудня 1941 року по січень 1943 року було створено 11 загонів німецької самооборони з числа місцевих німців-колоністів («Зельбстшутц») загальною чисельністю 3000 осіб. Найчісленніші з них розташувалися в селах Роштадт (нині с.Поріччя),

Мюнхен (нині с. Градівка) Веселинівського району, Богданівна Доманівсь- кого району, на хуторі Нова Америка Вознесенського району. Крім них, бу­ли створені 2 батальйони української поліції чисельністю 1000 осіб, росій­ський козацький полк СС чисельністю 1400 осіб. Указані підрозділи по­винні були забезпечувати охорону німецьких складів, таборів для радян­ських військовополонених, німецьких комендатур, брати участь в облавах, боротьбі з радянськими партизанами та десантами. В окремих випадках брати участь у масових розстрілах радянського мирного населення.

3 початком упровадження «остаточного вирішення єврейського пи­тання» в грудні 1941 - січні 1942 років не менше 36 тисяч євреїв і циган з Румунії та Одещини було направлено до таборів на Миколаївщині.

Крім стаціонарних таборів, на сучасній території області в 1941 – 1944 роках існувало 35 тимчасових пересильних таборів, де від голоду, катувань та розстрілів помирало від 20 до 100% людей.

Згідно з виявленими архівними документами, можна стверджувати, що на території Миколаївщини в роки війни існували: 1 концентраційний, 6 виправно-трудових, 35 тимчасових пересильних, 3 румунських «табори смерті», 9 румунських трудових таборів. Загальна кількість цивільних осіб, які загинули в таборах, перевищує 240 тисяч людей, переважна більшість це були євреї.

• Як нацисти остаточно вирішували єврейське питання?

Відповіді учнів.

ІІІ. Рефлексивно-колективний етап (15 хв).

1. Узагальнення

1. Складання узагальнювальної схеми

2) Підсумок.

Як варіант закінчення уроку – складання есе «Що я знаю, усвідомлюю, відчуваю і думаю про Голокост в Україні».

3. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал з підручників «Історії України» та «Всесвітньої історії». Закінчити роботу над есе.