Конкурс "Педагог-новатор 2026"
Конкурсний матеріал №39
Номінація: "Зорепад педагогічної майстерності"
Назва матеріалу:
ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТУ «ГОЛОДОМОР: ІСТОРІЇ РОДИН ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ» ГОЛОДОМОР: історії родин здобувачів освіти в контексті історії України. Виховний проєкт групи П-21.
Напрям: Проєктна діяльність як засіб патріотичного виховання та відновлення історичної пам’яті
Концепція та актуальність: патріотичне виховання сьогодні є базовим елементом захисту української державності. Перехід від абстрактного вивчення історії до глибокого особистісного дослідження через призму родинної пам'яті.
Мета та завдання: вшанування пам’яті жертв геноциду 1932–1933 років та розвиток патріотичної свідомості молоді. Зміцнення та покращення взаємозв’язку між поколіннями всередині родин. Збір та систематизація раніше не документованих свідчень для передачі до Національного музею Голодомору-геноциду
Методологія та практичні інструменти: краєзнавчий підхід (вивчення специфіки перебігу трагедії у конкретних регіонах України (Київщина, Черкащина, Чернігівщина, Сумщина, Житомирщина). Метод «усної історії»: здобувачі освіти як безпосередні дослідники та інтерв'юери старшого покоління. Робота з джерелами: практичне дослідження томів «Національної книги пам’яті жертв Голодомору», самостійний пошук згадок про рідні села та райони учасників.
Етапи реалізації:
Пошуково-дослідницький етап: Спільна робота студентів із батьками з фіксації спогадів родичів. Презентація перших результатів на онлайн-виховній годині.
Аналітичний етап: Групування учасників за територіальним принципом та аналіз регіональної специфіки.
Етап публічної апробації: Відкрита виховна година із зачитуванням родинних свідчень студентів та класного керівника.
Етап інституціоналізації: Оформлення матеріалів та офіційна передача свідчень до Національного музею Голодомору-геноциду в м. Києві.
Ключові результати та ефекти проєкту:
Суб'єктний підхід перетворив студентів із пасивних споживачів інформації на активних охоронців національної спадщини. Передача матеріалів до музею стала першим свідомим актом державного значення для молоді, сформувавши розуміння цінності власної праці для майбутніх поколінь. В умовах сучасної війни з рф проєкт допоміг провести чіткі паралелі між геноцидом 1932–1933 років та сьогоденням, демонструючи сталість ворожої політики знищення та утверджуючи віру в перемогу завдяки незламності предків
Самостійний пошук інформації у Книгах пам'яті викликав глибоку залученість молоді та породив ініціативу продовжувати пошукову роботу вдома для доповнення архівів новими фактами про односельців.
Суспільне визнання: Зібрані матеріали інтегровані до державного архівного фонду. Офіційні подяки від музею.
|